Космізм, як релігійно-філософська і природничо-наукова течія, значно вплинув на розвиток науки ХХ століття та освоєння космічного простору, надав людині нові горизонти наукового і творчого пошуку. В свою чергу, космонавтика долучає нас до координат вічності та безмежності, впливає на зміну нашої свідомості.

Однак, у науковому вжитку поняття космізму мало семантику більш матеріалістичного змісту. Це пояснюється тим, що наука має свої критерії науковості відносно тих явищ, які вона вивчає. Серед особливостей наукового знання можна виділити: логічну обґрунтованість і доведеність, достовірність, системність, максимальну здатність до формалізації, багатократну підтвердженість суспільною практикою, об’єктивність, істинність тощо.

Представники сучасної синергетики говорять про те, що не буває не живої матерії в природі. Відомий російський вчений, засновник синергетичного напряму в Росії, С. Курдюмов підкреслював той факт, що «елемент духовності, елемент прогнозу, елемент пам’яті є в кожному елементі світу. Це один з постулатів нових наук: термодинаміки, синергетики, нелінійної динаміки, теорії складних систем. Метою цих наук – є спроба знайти закономірності розвитку на підставі наукового прогнозу, а не методом проб і помилок. Ідея множинності – одна з найголовніших ідей цього напряму. Існує багато варіантів розвитку майбутнього, безліч форм пристосування до швидкоплинних змін середовища» [1].

Розгляд і вивчення складних систем які розвиваються самі по собі, оптимізують нас по-новому подивитися на світ і себе в ньому. Ми вже звикли вважати, що на будь-які світові процеси можна впливати потужною дією ззовні. Своє невірне бачення ситуації ми усвідомили лише з появою синергетики. Природа, як виявилося, має свої шляхи розвитку, які нам потрібно знати, а не нав’язувати їй свою волю. Таким чином вимальовувався новий підхід до вирішення цього завдання, коли важливо враховувати зовнішню взаємодію поряд з внутрішніми тенденціями розвитку системи.

Психіка людини розглядається синергетикою як суперскладна система, закони розвитку якої поки що не під силу описати засобами цієї науки. А що вже говорити про саму людину, яка є не просто надскладною системою що розвивається сама по собі, а й багатовимірною, з біологічними, соціально-культурними, психологічними та моральністними рисами.

Поряд із науковим виміром дослідження людини, відмічаються філософський та релігійний, в яких людина розглядається як суще особливого роду, єдність духовного і матеріального, природного і соціального, спадкового і набутого, як творіння Бога, що здатне творити. До того ж, наукові відкриття відбуваються людиною і заради людини.

Досконалість і об’єктивність людського пізнання зворотно пропорційна розвиненню її мислення і рівню розширенню її свідомості. Представники фізіологи вищої нервової діяльності підкреслюють, що тільки близько п’ятнадцяти відсотків мозкових структур людини задіяні у пізнанні та описуванні світу. А більше вісімдесяти відсотків мозкових структур ще не задіяні. Отже світ і ми в ньому набагато різноманітніші, цікавіші. Ми не перестаємо дивуватися новим науковим відкриттям і світу в цілому.

Освітнє поле людини, яке не обмежується лише освітніми навчальними закладами, дає можливість безперешкодно поєднувати різноманітні знання, що в подальшому вплинуть на суспільну практику та людську свідомість. Тому, говорячи про ідеї космізму не слід обмежуватися лише питаннями змісту навчання у будь-якому навчальному закладі.

Знання має, як мінімум, два джерела. Одним з таких виступає наш реальний світ зі всіма законами його існування, який досвідно пізнається, а іншим джерелом є віра, якою осягається світ духовний і безпосередньо впливає на людське життя. Знання другого типу не піддаються випробуванням, але їх істинність відкривається людині через духовність. Закони непроявленого космосу не співпадають із законами космосу проявленого, але вбирають їх у себе як у єдине ціле. Хіба не працювали закони природи раніше, ще до того як їх відкрив видатний англійський фізик І. Ньютон? Так само й зараз повсякденно спрацьовують ті космічні закони, які поки що не мають змоги відкрити науковці.

На сьогодні вже є непоодинокі праці, в яких зроблена спроба цілісно проаналізувати певні проблеми, наприклад, відносно здоров’я людини, які трапляються з нами з причин порушення гармонії між людиною і Всесвітом. «Хвороба – підкреслює Н. Віторська, – це порушення зв’язків із оточуючим світом. Хвороба виникає саме тоді, коли не усвідомлюються, а відповідно й ігноруються всезагальні принципи взаємодії. І потрібна вона для відновлення порушеної рівноваги. Це легко простежити на прикладі патофізіології. В патогенезі практично будь-якого захворювання лежить процес запалення – порушення обміну речовин, балансу між захисними силами організму та взаємодією пошкоджувальних чинників. Організм обмежує, локалізує вогнище пошкоджених тканин, знищує пошкоджувальний чинник з частиною власних тканин з метою збереження цілого. Організм жертвує частиною заради цілого» [2, с. 6].

«Жива етика» Реріхів також є прикладом того, як змінюється свідомість людини за умов її прагнення до пізнання найзагальніших принципів буття.

У християнській Біблії ми знаходимо повідомлення, що людину може змінити тільки Бог, за умов її бажання змінитися, пізнаючи Творця і Його творіння, що не суперечить вищесказаному в науці.

Ключова проблема суспільства – це освіта. З часів античності філософія була важливою частиною освіти. Головна задача університету – формувати знання суспільства про самого себе. Філософ повинен бути посередником, який транслює загальнозначущі ідеї, «логоси», такі як ідея загального блага, відповідальність за те, що відбувається в суспільстві, взаємодопомога, солідарність; він повинен навчати людину відносинам до церкви, до суспільства, до самої себе і до Всесвіту. Філософський логос, філософська мова передбачають навички космічного мислення, це й відрізняє філософську освіту від письменництва і проповідництва.

Висновки:

1. Космічне мислення передбачає знання законів космосу, які надані в культурах різних народів як заповіді (у іудеїв), блаженства (у християн), закони Всесвіту (у буддистів), божественні принципи (у даосів та конфуціанців) і т.д.

2. Переосмислення традиційної системи загальнолюдських цінностей сприяє появі нового почуття часу і простору.

3. Найбільш повно космічне мислення проявляє себе в межах освітнього поля людини, яке обіймає в собі науку, релігію, мистецтво і філософію, які водночас вивчають людину, природу і Всесвіт, оперуючи фактами, уявленнями, образами та смислами.

4. Людині важливо за земне життя постійно перебувати в цьому освітньому полі і бажано орієнтуватися більшою мірою на самоосвітній режим існування в ньому.

5. Основи космічного мислення в освіті транслюють через себе педагоги, які є носіями цього типу мислення і в своєму житті намагаються послідовно дотримуватися відповідної етики.

Н. М. СУХОВА

Гуманітарний інститут Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна

Література: 

1. Курдюмов С. П. Новые тенденции в научном мировоззрении / С. П. Курдюмов // Космическое мировоззрение – новое мышление ХХІ века : материалы Междунар. научно-обществ. конф. – М. : Международный центр Рерихов. – Путь доступа : http://www.icr.su/rus/conferencies/2003/kurdjumov.php.

2. Виторская Н. Причины болезней и истоки здоровья. – Новосибирск : Издательский дом «Манускрипт», 2005. – 256 с.

Матеріали міжнародної науково-громадської конференції «Космічне мислення в сучасному світі».

(м. Київ, 6–7 грудня 2013 року)