Сайт Винницкого городского культурно-просветительского Общества имени Е.И. и Н.К.Рерихов
СОФИЯ - УРУСВАТИ
Главная Каталог статей Вход Карта сайта RSS
Меню сайта

Статистика

Главная » Каталог статей » Статьи - Педагогический отдел » Статьи

ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ОСМИСЛЕННЯ КОСМОСУ НА ШЛЯХУ ОСВОЄННЯ ВСЕСВІТУ

Початок третього тисячоліття і небачений досі науково-технічний прогрес розширив межі впливу людської діяльності на природу і Всесвіт і поставив ряд важливих проблем, від вирішення яких залежить майбутнє людства. Сучасна людина все більше занурюється у штучний, не пов'язаний з природою, створений нею самою раціонально-технічний світ. Тому сьогодні все частіше звучать заклики взаємодії, пошуки гармонійного співіснування людини і Космосу.

Як відомо слово "космос" пов'язують з двома словами грецького походження: словом "kosmos", що в перекладі означає організований світ, Всесвіт та словом "kosma", що в перекладається як прикраса [4, 5]. Тобто, Космос у давніх греків постає як втілення порядку, гармонії і краси, як організоване єдине ціле, що є протилежністю Хаосу. Вживається слово "космос" у найрізноманітніших значеннях: для позначення зовнішньої гармонійно організованої будови, для позначення внутрішньої соціальної структури, особливо політичної (Геродот), стосовно поведінки індивіда (у значенні "дисципліна") і т. д. [2, с. 13]. Як бачимо давні "любителі мудрості", не задовольняючись міфологічними відповідями на поставлені проблеми, пропонували свої науково-філософські концепції, що відповідали їхньому рівню знань. Однією з таких концепцій є ідея єдності Всесвіту. Так у Платона ми зустрічаємося з ідеєю космосу як з результатом впорядкованої діяльності деміурга. У філософії мислителя Всесвіт постає як єдина, жива, вічна і досконала сфера, що має душу і рух. Стоїки під категорією "космос" розуміли повноту буття, досконалу всеосяжну сутність світу. Тобто, античний космос був керований космічним Розумом, та створений наддушевною і надрозумною першоєдністю [2, с. 29]. Як бачимо, з самих перших кроків зародження цивілізації людина інтуїтивно відчувала свою єдність зі світом, розглядаючи людину і світ (природу) як єдине ціле. Людина поставала як мікрокосм, що може існувати лише в гармонії з Всесвітом.

У середньовічній філософії акценти дещо зміщуються: космос і природа постають як творіння Бога, що стоять безмірно нижче свого Творця. Космос, як втілення гармонії і порядку, є залежним від Бога і без нього перетворився б на Хаос. Тобто, матеріальний світ є створеним і його необхідно подолати. В епоху Відродження зародилися і поширювалися нові ідеї пов'язані з іменами М. Кузанського, що відстоював космічну єдність світу і Бога (як вищої монади); М. Коперника про кулясту форму Землі і рух навколо своєї осі. Зовсім несподівано прозвучала пантеїстична концепція Дж. Бруно у якій розглядається ідея про множинність населених світів, проблема безкінечності Всесвіту, його динамічної єдності і рівноваги, проблема співвідношення і гармонійного співіснування людини (як мікрокосму) і Всесвіту (як макрокосму). Отже, епоха Відродження пропонує свій ідеал впорядкованого і гармонійного безкінечного Космосу, що значно відрізняється від його розуміння в епоху Античності та Середньовіччя.

Розвиток наукового пізнання сприяв розвитку і еволюції ідей про Космос. В епоху Нового часу, коли на перший план у філософії виходять проблеми наукового пізнання, починає формуватися раціоналістичні традиції осягнення Всесвіту. У зв'язку з цим, А. Койре відмічав, що "зруйнування Космосу" і як наслідок зникнення з науки усіх заснованих на цьому понятті міркувань призводить до вироблення сучасного раціонального світорозуміння... [3]. Формування механістичної картини світу, поява наукових методів пізнання сприяли розвитку і становлення природничонаукового напрямку філософії космізму. Не останню роль у формуванні цього напрямку відіграли концепції Канта-Лапласа про утворення сонячної системи з гідрогазової туманності, теорія А. Фрідмана ( про Всесвіт, що розширяється), Е. Хабла (про галактики, що розлітаються), теорія відносності А. Ейнштейна та інші. В даний час у наукових колах великою популярністю серед концепцій походження Всесвіту користується теорія Великого вибуху. Добре відомі праці з філософії космізму представників ноосферної традиції, таких як К. Ціолковський, В. Вернадський, М. Холодний та інші. У своїй філософії К. Ціолковський. створює оригінальну концепцію Космосу, частиною якого є сама людина, а Космос виступає як "світ людини". Сенс існування Всесвіту, на думку вченого, полягає у тому, що рано чи пізно виникнуть космічні цивілізації з високим рівнем розвитку, що прагнуть до досконалості. Тому у Космосі можливе лише розумне, могутнє і щасливе життя [8].

В. Вернадський детально обґрунтував теорію ноосфери – сфери Розуму. Тобто, це та частина біосфери, на яку направлена людська активність і в якій протікають процеси якими можна керувати. Сутність концепції В. Вернадського полягає у тому, що людська діяльність поступово стає основним фактором еволюції всієї Землі як космічного тіла. З'являється ноосфера – сфера розуму, яка постійно розширюючись охоплює і інші області буття. В міру розвитку і становлення цивілізації людства посилюється вплив його діяльності на оточуючий світ. Наука і техніка допомагають людині підкорити космос і природу. Людині необхідно усвідомити свою відповідальність за характер протікання еволюційних процесів на нашій планеті [1].

Висновки. Впродовж багатьох століть формувалися ідеї філософії комізму, проте особливо актуалізуються вони на рубежі тисячоліть, коли очевидними стали не лише досягнення сучасної цивілізації, а і негативні наслідки людської діяльності. Глобальні проблеми як наслідок споживацького, безвідповідального ставлення до природи є яскравим прикладом необхідності змін не лише стилю мислення, а й напрямків суспільного виробництва, які знищують нашу планету. Саме тут в нагоді стануть ідеї космічної філософії. Бо без космічного, всеохоплюючого мислення людство не зможе подолати нинішній кризовий стан у розвитку людської цивілізації. Багато мислителів і учених все частіше розглядають пізнавальну діяльність людства крізь призму єдності світу, гармонійного співіснування людини і світу. Тобто, основні положення філософії космізму дають змогу побудувати якісно нову концепцію для вирішення соціально-політичних та економічних проблем сучасності. В цій концепції не останню роль відіграють морально-етичні принципи, які повинні поширюватися на науку (В. Вернадського) і на природу (М. Федоров).

О. П. СКИБА

Національний авіаційний університет, м. Київ, Україна

 

Література

1. Вернадский В. И. Размышления натуралиста: научная мысль как планетарное явление / В. И. Вернадский. – М. : Наука, 1977. – 192 с.

2. Дячук І. Д. Космізм як філософський і науковий напрямок / І. Д. Дячук, В. І. Онопрієнко. – К. : 2006. – 119 с.

3. Койре А. Очерки истории философской мысли / А. Койре. – М. : Прогресс, 1985. – 288 с.

4. Лосев А. Ф. История античной философии / А. Ф. Лосев. – М. : Мысль, 1989.

5. Моисеев Н. Н. Человек и ноосфера / Н. Н. Моисеев – М. : Молодая гвардия, 1990. – 351 с.

6. Новая философская энциклопедия : в 4 т. / [В. С. Степин, А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семигин, А. П. Огурцов и др.]. – М. : Мысль, 2010. – 744 с.

7. Новейший философский словарь / Сост. А. А. Грицанов. – Мн. : Изд. В. М. Скакун, 1998. – 896 с.

8. Циолковский К. Э. Очерки о Вселенной / К. Э. Циолковский. – М. : Паимс, 1992. – 255 с.

Матеріали Міжнародної науково-громадської конференції. м. Київ, 6–7 грудня 2013 року

Категория: Статьи | Добавил: Nina (08.09.2018)
Просмотров: 994 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Категории каталога
Статьи [40]


Copyright MyCorp © 2024
Сайт управляется системой uCoz